Не лише гучні й веселі свята збирають повні зали народу: чимало
бердичівлян прийшло до міського Палацу культури, аби відзначити день, коли
згадують людей, які втратили найдорожче — здоров’я. 3-го грудня як ніколи
багато говорять про милосердя та про те, наскільки важливою є підтримка
інвалідів. Те, що вони відчувають і долають щодня виявилося б, напевне, не
кожному здоровому під силу. Але інвалідам не звикати бути наполегливими й
цілеспрямованими. Нехай слабким є їхнє тіло, та силою духу вони здивують
будь-кого. Аби поруч із ними завжди були небайдужі люди, побажав бердичівлянам
з особливими потребами заступник міського голови Іван Демусь. Посадовець
переконаний: усі разом — міська влада, громадські організації, підприємства й
пересічні громадяни — мешканці Бердичева зможуть полегшити життя своїм хворим
землякам.
Іван Демусь, заступник Бердичівського міського голови: "Вже стало
гарною традицією у ці дні зустрічатися у колективах, у громадських
організаціях, усім разом у цій залі, аби словом чи посмішкою підтримати одне
одного. Як завжди міський голова підготував пайки для вас. Хтось їх вже встиг
отримати, хтось зробить це найближчим часом, хтось отримає матеріальну
допомогу. Ми розуміємо, що це — робота не одного дня, що це робота щоденна.
Так, у місті багато робиться для того, аби людям з особливими потребами жилося
комфортніше. Але ще багато чого потрібно зробити.”
У місті нараховується чимало організацій, що опікуються проблемами
людей з особливими потребами. Їхніх керівників, активістів й простих членів
міська влада відзначила грамотами й подяками. Теплі слова й грамоти отримали
інваліди і ті, хто за покликом серця працює пліч-о-пліч із ними.
Навряд чи чисельні проблеми, що оточують життя
інвалідів Бердичева мали б надію на розв’язання, якби не розуміння усіх
труднощів міською владою. На цьому наголошували усі виступаючі. Завдяки
міському голові та його команді, а також допомозі міської ради і небайдужих
людей, громадські організації не втрачають впевненості у завтрашньому дні, адже
свято завершиться, кажуть, і прийде звичайне повсякдення з усіма його
проблемами, що їх у інвалідів ще вистачає.
Чи не головна риса кожного з цих людей — оптимізм. А від нього до
гарного настрою, як то кажуть, один крок. Цей крок у великій залі Палацу
культури робили усі разом — хворі й здорові. Сцену з артистами Палацу ділили
ті, хто, можливо ще кілька хвилин тому , дуже важко на неї збирався. Але
зазвучала пісня, залунав вірш — і очі їхні загорілися особливим вогнем. Вогнем
здоров’я й сили. http://www.trkvik.tv/
|