3.6.   САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ПРИМІЩЕННЯ

3.6.1.      В громадських туалетах, у тому числі розташовуваних у громадських будинках (крім зазначених у ДБН В.2.2-9), необхідно передбачати не менше однієї універсальної кабіни, доступної для усіх категорій громадян.

У будь-яких громадських будинках при розрахунковій чисельності відвідувачів 50 людей і більше або розрахункової тривалості перебування відвідувача в будинку 60 хв і більше слід передбачати туалет з універсальною кабіною.

3.6.2.      Туалети в будинках, де працюють інваліди, повинні бути на кожному поверсі, незалежно від кількості працюючих, при цьому не менше однієї із загальної кількості кабін у туалетах повинна бути універсальною. Один з пісуарів у туалетів (у туалетах) повинен розміщуватися на висоті 0,4м від підлоги.

Туалети для людей з вадами зору й інвалідів, що користуються кріслом-коляскою, повинні розміщатися не далі 60 м від робочого місця. Не дозволяється суміжне розміщення чоловічих і жіночих туалетів для інвалідів по зору.

3.6.3.      В приміщеннях громадських душових слід передбачати не менше однієї кабіни, обладнаної для інваліда в кріслі-колясці, перед якою слід передбачити простір для маневрування крісла-каляски.

3.6.4.      В санітарно-гігієнічних приміщеннях кількість кабін і пристроїв, необхідних для працюючих на підприємстві або у закладі інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату і вадами зору, слід визначати з розрахунку: не менше 1 універсальної душової кабіни на 3 інвалідів, не менше 1 умивальника на 7 інвалідів незалежно від санітарної характеристики виробничих процесів.

Слід передбачати закриті душові кабіни з відчиненням дверей назовні і ходом безпосередньо з гардеробної.

Умивальні для зазначених категорій інвалідів слід розміщати безпосередньо в гардеробному блоці або суміжно з ним. При цьому 40 % розрахункової кількості умивальників доцільно розміщати поблизу робочих місць.

За кількості працюючих жінок понад 14 до 75 включно слід передбачати 1 кабіну з гігієнічним душем, яка повинна розміщуватися при жіночому туалеті та мати вхід з умивальної. Кількість приміщень або кабін особистої гігієни жінок слід приймати з розрахунку: один гігієнічний душ на 75 жінок, які працюють у найбільш багаточисельній зміні. У вказаних приміщеннях повинно бути передбачені місця для роздягання та умивальник.

3.6.5.      Універсальна кабіна туалету загального користування повинна мати розміри в плані не менше, м: ширина – 1,65, глибина – 1,8. У кабіні поруч з унітазом слід передбачати простір для розміщення крісла-коляски, а також гачки для одягу, милиць і іншого приладдя.

В універсальній кабіні й інших санітарно-гігієнічних приміщеннях, призначених для користування всіма категоріями громадян, у тому числі інвалідів, слід передбачати можливість встановлення в разі потреби поручнів, штанг, поворотних або відкидних сидінь.

3.6.6.  Розміри в плані санітарно-гігієнічних приміщень для індивідуального користування в житлових будинках повинні бути не менше, м:

ванної кімнати .......................................................................... 2,2 х 2,2;

туалету з умивальником (рукомийником).............................. 1,6 х 2,2

3.6.7.      Геометричні параметри зон, використовуваних інвалідами, у тому числі на кріслах-колясках, у санітарно-побутових приміщеннях громадських будинків слід приймати за таблицею 1.

Таблиця 1.

3.6.8.      Індивідуальні шафи для зберігання одягу інвалідів, що користуються кріслом-коляскою, у роздягальнях спортзалів слід розташовувати в нижньому ярусі, висотою не більше 1,3 м від підлоги. При відкритому способі збереження зберігання домашнього одягу гачки в роздягальнях повинні встановлюватися на тій же висоті.

Індивідуальні шафи в побутових приміщеннях підприємств і закладів повинні бути суміщеними (для зберігання вуличного, домашнього і робочого одягу).

3.6.9.      Ширину проходів між рядами слід приймати, не менше, м:

для кабін душових закритих і відкритих, умивальників групових і одиночних, туалетів, пісуарів ............................................................. 1,8;

для шаф гардеробних з лавами ........................................................... 2,4;

те саме, без лав ..................................................................................... 1,8.

3.6.10.    Рекомендується застосування водопровідних кранів важільної або натискової дії, а при можливості – керованих електронними системами.

Керування спуском води в унітазі рекомендується розташовувати на бічній стіні кабіни.

3.            ОСОБЛИВІ ВИМОГИ ДО СЕРЕДОВИЩА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

МАЛОМОБІЛЬНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

4.1.         ЖИТЛОВІ БУДИНКИ І ПРИМІЩЕННЯ

4.1.1.      Житлові будинки і житлові приміщення громадських будинків слід проектувати згідно вимогами ДБН В.2.2-15, забезпечуючи потреби інвалідів, включаючи:

-          доступність квартири або житлового приміщення від входу до будинок;

-          доступність усіх громадських приміщень будинку з квартири або житлового приміщення;

-          застосування обладнання, що відповідає потребам інвалідів;

-          забезпечення безпеки і зручності користування обладнанням і приладами;

-          обладнання прибудинкової території і власне будинку необхідними інформаційними системами.

4.1.2.      Багатоквартирні житлові будинки з квартирами, призначеними для проживання інвалідів і людей літнього похилого віку, слід проектувати не нижче ІІ - го ступеня вогнестійкості.

4.1.3.      У житлових будинках соціального житлового фонду рекомендується кількість і спеціалізацію квартир по окремими категоріях інвалідів установлювати завданням на проектування.

При проектуванні житлових приміщень слід виходити з можливості наступного їхнього дообладнання за необхідності з урахуванням потреб окремих категорій інвалідів і інших маломобільних груп населення.

4.1.4.      При розміщенні квартир для сімей з інвалідами на кріслах-колясках у рівні першого поверху слід забезпечувати можливість виходу безпосередньо на прибудинкову територію. Для окремого входу через приквартирний тамбур і влаштування підйомника рекомендується збільшення площі квартири на 12 м².

4.1.5.      Мінімальний розмір житлового приміщення повинен складати:

для інваліда, що пересувається на кріслі-колясці – не менше 12 м²;

для інваліда, що займається індивідуальною трудовою діяльністю – до 16 м²

4.1.6.      Площа кухні квартир для сімей з інвалідами на кріслах-колясках у житлових будинках соціального житлового фонду слід приймати не менше 9 м². Ширина такої кухні повинна бути не менше 2,3 м – при однобічному розміщенні обладнання, 2,9 м – при двобічному або кутовому розміщенні обладнання.

Кухні слід оснащувати електроплитами.

4.1.7.      Розміри санітарно-гігієнічних приміщень у квартирах повинні відповідати вимогам, зазначеним у п.3.6.6.

У квартирах для сімей з інвалідами, що користуються кріслами-колясками, вхід до приміщення, обладнане унітазом, допускається проектувати з кухні або житлової кімнати.

4.1.8.      Ширина підсобних приміщень у квартирах для родин з інвалідами, (у тому числі на кріслах-колясках) повинна бути не менше, м:

передпокою (з можливістю зберігання крісла-коляски) ............ 1,6;

внутрішньоквартирних коридорів ................................................ 1,15.

4.1.9.      В житлових будинках ІІ категорії (соціальне житло), за необхідності, слід передбачати можливість улаштування у складі квартири комори площею не менше 4 м² для зберігання інструментів, матеріалів і виробів, що використовуються і виробляються інвалідами при роботах удома, а також для розміщення тифлотехніки і брайлівської літератури.

4.1.10.    В готелях, мотелях, пансіонатах, кемпінгах і т.п., не менше 10 % житлових місць повинні проектуватися універсальними, з урахуванням розселення будь-яких категорій відвідувачів, (якщо в завданні на проектування не зроблено застереження про кількість приміщень, обладнаних за універсальним або спеціалізованим принципом).

4.1.11.    Пожежну сигналізацію слід проектувати з урахуванням сприйняття всіма категоріями інвалідів.

Житлові приміщення для інвалідів повинні бути обладнані автономними оптико-електроними димовими пожежними сповіщувачами.

Слід застосовувати домофони зі звуковою і світловою сигналізацією.

Місця розміщення і кількість сигналізаторів визначаються у завданні на проектування.

4.1.12         Житлові приміщення у спеціалізованих житлових будинках слід проектувати згідно вимогами ДБН „Заклади соціального захисту населення”.

4.2                   ЗОНИ ОБСЛУГОВУВАННЯ ВІДВІДУВАЧІВ У ГРОМАДСЬКИХ МІСЦЯХ

4.2.1.      При проектуванні громадських будинків та споруд слід керуватися положеннями ДБН В.2.2-9, забезпечуючи потреби інвалідів та інших маломобільних груп населення. У зоні обслуговування відвідувачів громадських будинків і споруд різного призначення слід передбачати місця для інвалідів і інших маломобільних груп населення із розрахунку не менше 5 % загальної місткості закладу або розрахункової кількості відвідувачів, у тому числі і при виділенні зон спеціалізованого обслуговування МГН у будинку.

4.2.2.      За наявності декількох ідентичних місць (приладів, пристроїв і т.п.) обслуговування відвідувачів 5 % їхнього загального кількості, але не менше одного повинні бути запроектовані так, щоб інвалід міг ними скористатися.

4.2.3.      На кожному поверсі, доступному для МГН, слід передбачати зони відпочинку на 2-3 місця, у тому числі і для інвалідів у кріслі-колясках.

4.2.4.      При проектуванні інтер'єрів, підбиранні та розміщенні приладів і пристроїв, технологічного й іншого обладнання слід виходити з того, що зона досяжності для відвідувача у кріслі-колясці повинна знаходитися в межах:

-   при розташуванні збоку від відвідувача – не менше 1,4 м і не нижче 0,3 м від підлоги;

-   при фронтальному підході – не менше 1,2 м і не нижче 0,4 м від підлоги.

Поверхня столів індивідуального користування, прилавків і інших місць обслуговування, що використовуються відвідувачами на кріслах-колясках, повинна знаходитися на висоті не більше 0,8 м над рівнем підлоги.

4.2.5.      Місця для інвалідів у загальних приміщеннях слід розташовувати в доступній для них зоні залу, що забезпечує:

-   повноцінне сприйняття демонстраційних, видовищних, інформаційних, музичних програм і матеріалів;

-   зручне приймання їжі (в обідніх залах або кулуарах при залах);

-   оптимальні умови для роботи (у читальних залах бібліотек);

-   відпочинку (у залі учікування).

У загальних приміщеннях не менше двох розосереджених виходів повинні бути пристосовані для проходу МГН.

4.2.6.      Місця для інвалідів у залах для глядачів за краще розташовувати, як правило, в окремих рядах, що мають самостійний шлях евакуації, що не перетинається зі шляхами евакуації іншої частини глядачів. У залах для глядачів з кількістю місць 800 і більше місця для інвалідів у кріслах-колясках слід розосереджувати в різних зонах, розміщуючи їх у безпосередній близькості від евакуаційних виходів, але в одному місці не більше трьох.

Відстань від будь-якого місця перебування інваліда в зальному приміщенні до евакуаційного виходу в коридор, фойє, назовні або до евакуаційного люка трибун спортивно-видовищних залів не повинна перевищувати 40 м. Ширина проходів повинна бути збільшена на ширину вільного проїзду крісла-коляски (0,9 м).

4.2.7.      Перед естрадою або наприкінці зали поблизу прорізу-виїзду слід передбачати вільні площадки шириною у просвіті не менше 1,8 м для глядачів на кріслах-колясках.

4.2.8.      Біля місць або зон глядачів на кріслах-колясках в аудиторіях з амфітеатром, залах для глядачів і лекційних залах слід передбачати заходи безпеки (огорожу, буферну смугу, поребрик і т.п.).

4.2.9.      В аудиторіях, залах для глядачів і лекційних залах місткістю більше 50 людей, обладнаних фіксованими сидячими місцями, необхідно передбачати не менше 4 % крісел із умонтованими системами індивідуального прослуховування.

4.2.10.    Місця для осіб з дефектами слуху слід розміщувати на відстані не більше 10 м від джерела звуку або обладнувати спеціальними персональними приладами посилення звуку.

Допускається застосовувати в залах індукційний контур або інші індивідуальні безпроводові пристрої. Ці місця слід розташовувати в зоні гарної видимості сцени і перекладача жестової мови. Необхідність виділення додаткової зони для перекладача встановлюється завданням на проектуванням.

4.2.11.    Уразі неможливості застосувати візуальну інформацію для інвалідів у приміщеннях з особливими вимогами до художнього вирішення інтер’єрів, в експозиційних залах художніх музеїв, виставок і т.п. допускається використовувати інші компенсуючи заходи.

4.2.12.    В приміщеннях роздягалень при спортивних спорудах для інвалідів, що займаються, слід передбачити:

-   місця для зберігання крісел-колясок;

-   індивідуальні кабіни (площею кожна не менше 4 м²) з розрахунку по одній кабіні на трьох осіб, які одночасно займаються і користуються кріслами-колясками;

-   індивідуальні шафи для одягу (не менше двох) висотою 1,7 м, у тому числі для зберігання милиць і протезів;

-   лаву довжиною не менше 3 м, шириною не менше 0,7 м і висотою не більше 0,5 м.

Навколо лави повинно бути забезпечено вільний простір для під'їзду крісла-коляски. За неможливості влаштування острівної лави слід передбачати уздовж однієї зі стін встановлення лави розміром не менше 0,6 х 2,5 м.

4.2.13.    У кімнаті відпочинку при роздягальнях слід передбачати додаткову площу з розрахунку не менше 0,4 м² на кожного з інвалідів на кріслах-колясках, що одночасно займаються, а кімната відпочинку при сауні повинна бути площею не менше 20 м².

4.2.14.    В залах підприємств харчування посадкові місця (столи) для інвалідів слід розташовувати поблизу від входу, але не в прохідній зоні.

4.3 РОБОЧІ МІСЦЯ

4.3.1        При проектуванні закладів і підприємств слід передбачати робочі місця для інвалідів відповідно до програм професійної реабілітації інвалідів, які розробляються місцевими органами соціального захисту населення.

Кількість і види робочих місць для інвалідів (спеціалізовані або звичайні), їхнє розміщення в об'ємно-планувальній структурі будинку (розосереджене або в спеціалізованих цехах, виробничих ділянках і спеціальних приміщеннях), а також необхідні додаткові приміщення встановлюються в завданні на проектування.

На підприємствах (в цехах і на ділянках), у яких передбачається можливість використання праці інвалідів, повинні виконуватися вимоги до санітарно-побутових та спеціальних приміщень, організації режиму праці та відпочинку, медичного обслуговування СанПиН 42-121-4719, СанПиН 42-123-5777, СанПиН 2152, СанІПиН 5781, а також вимогами цих Норм залежно від виду інвалідності.

4.3.2       Робочі місця інвалідів повинні бути безпечні для здоров'я і раціонально організовані. Вони повинні мати санітарно-епідеміологічний висновок органів державної санітарно-епідеміологічної служби. У завданні на проектування слід встановлювати їхню спеціалізацію і, за необхідності, включати комплект меблів, обладнання і допоміжних пристроїв, спеціально пристосованих для конкретного виду захворювання.

У робочій зоні (просторі робочого місця) або приміщенні повинно бути забезпечене виконання комплексу санітарно-гігієнічних вимог щодо мікроклімату відповідно до діючих нормативних документів, а також додаткових вимог, встановлюваних залежно від виду захворювання інвалідів.

Площу службових приміщень слід приймати із розрахунку виділення на кожного працюючого інваліда, що користується кріслом-коляскою, не менше, м²:

у конторських, адміністративних і офісних приміщеннях              65;

у конструкторських бюро      7,65.

4.3.5       Відстань до туалетів, приміщень для куріння, приміщень для обігріву.

var container = document.getElementById('nativeroll_video_cont'); if (container) { var parent = container.parentElement; if (parent) { const wrapper = document.createElement('div'); wrapper.classList.add('js-teasers-wrapper'); parent.insertBefore(wrapper, container.nextSibling); } }