Бердичівська МГО інвалідів візочників СТИМУЛ

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

 

Проект

(набувають чинності з 1 травня 2007р.)

 

 

Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення

ДБН В.2.2-17.2006 На заміну ВСН 62-91

 

Вимоги цього документа поширюються на проектування та реконструкцію цивільних (житлових та громадських) будинків та споруд з урахуванням можливостей людей з обмеженими фізичними можливостями, які, як правило, відносяться до маломобільних груп населення (далі-МГН), функціонально-планувальні елементи будинків і споруд, їхні земельні ділянки, а також на вхідні вузли, комунікації, шляхи евакуації, приміщення (зони) проживання, обслуговування і робочі місця, а також їх інформаційне та інженерне обладнання.

Вимоги цих Норм не поширюються на будинки спеціалізованих закладів для постійного і тимчасового проживання інвалідів і людей старшої вікової групи на умовах опіки, стаціонари лікувальних закладів і аналогічні установи, призначені для обслуговування і постійного перебування даних категорій населення, а також на житлові будинки для однієї сім’ї.

Перелік нормативних документів, на які дано посилання в цих Нормах, наведений у додатку А.

У даних Нормах використовуються терміни і визначення згідно з додатками Б.

 

 

1.       ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1.1.      При проектуванні та реконструкції громадських і житлових будинків слід передбачати для інвалідів і громадян інших мало мобільних груп населення умови життєдіяльності однакові з рештою категорії населення.

1.2.      Перелік об’єктів, доступних для інвалідів та інших маломобільних груп населення, розрахункова кількість і категорія інвалідів, а також мобільності МГН (додаток В, таблиця В.1) встановлюються у завданні на проектування. Завдання на проектування затверджується у встановленому порядку за узгодженням з територіальним органом соціального захисту населення і з врахуванням думки громадських організацій інвалідів.

1.3.      Необхідність і ступінь (форми) адаптації до вимог МГН будинків, що мають історичну, художню або архітектурну цінність, слід погоджувати з органом по охороні пам’яток історії і культури відповідного рівня.

1.4.      При проектуванні об’єктів, доступних для МГН, повинні бути забезпечені:

досяжність місць цільового відвідування і безперешкодність переміщення всередині будинків і споруд;

безпека шляхів руху, (у тому числі евакуаційних), а також місць проживання, обслуговування і робочих місць;

своєчасне одержання МГН повноцінної і якісної інформації, яка дозволяє орієнтуватися в просторі, використовувати обладнання, (у тому числі для самообслуговування), одержувати послуги, брати участь у трудовому і навчальному процесі;

зручність і комфорт середовища життєдіяльності.

1.5.      Проектні вирішення об’єктів, доступних для інвалідів, не повинні обмежувати умови життєдіяльності інших груп населення, а також ефективність експлуатації будинків. З цією метою слід проектувати адаптовані до потреб інвалідів універсальні елементи будинків і споруд, які використовуються усіма групами населення. Необхідність застосування спеціалізованих елементів, що враховують специфічні потреби інвалідів, установлюються завданням на проектування.

1.6.      При проектуванні, обладнанні й оснащенні будинків і споруд, доступних для МГН, повинні виконуватися вимоги діючих нормативних документів (ДБН 360**, ДБН В.2.2-9; СНиП 2.08.01)

 

 

2. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

2.1.В проектах повинні бути передбачені умови безперешкодного і зручного пересування МГН по ділянці до будинку або по території підприємства, комплексу споруд, з урахуванням вимог ДБН-360. Система засобів інформаційної підтримки повинна бути забезпечена на усіх шляхах руху, доступних для МГН на увесь час експлуатації.

2.2.Транспортні проїзди на ділянці і пішохідні дороги на шляху до об’єктів, які відвідують інваліди, допускається суміщувати у разі дотримання містобудівних вимог до параметрів шляхів руху та положень ДБН В.2.3.4.

2.3.Поздовжній ухил шляху руху, по якому можливий проїзд інвалідів на кріслах-колясках не повинен перевищувати 5 %. При влаштуванні з'їздів із тротуару біля будинку й затінених місцях допускається збільшувати подовжній ухил до 10 % на протязі не більше 10 м.

Поперечний ухил шляху руху слід приймати в межах 1-2 %.

2.4    Висота бордюрів по краях пішохідних шляхів на ділянці слід приймати не більше 0,05 м.

Висота бортового каменю в місцях перетинання тротуарів із проїзною частиною, а також перепад висот бордюрів, бортових каменів уздовж експлуатованих газонів і озеленених майданчиків, що прилягають до шляхів пішохідного руху, не повинні перевищувати 0,04 м.

2.5    За наявності на ділянці підземних і наземних переходів їх слід обладнувати пандусами або підйомними пристроями, якщо не можна організувати для МГН наземний прохід.

2.6    Тактильні засоби, що виконують попереджувальну функцію на покритті пішохідних шляхів на ділянці, слід розмішувати не менше ніж за 0,8 м до об’єкта інформації, початку небезпечної ділянки, зміни напряму руху, входу і т.п.

2.7    Для покриття пішохідних доріжок, тротуарів і пандусів не допускається застосування насипних або крупноструктурних матеріалів, що перешкоджають пересуванню МГН на кріслах-колясках або з милицями. Покриття з бетонних плит повинне бути рівним, а товщина швів між плитами – не більше 0,015 м.

2.8    На шляхах руху МГН пішоходів не допускається застосовувати непрозорі хвіртки на навісних завісах двосторонньої дії, хвіртки з обертовими полотнинами, а також турнікети шириною менше ніж 0,85 м.

2.9    Для відкритих сходів на перепадах рельєфу рекомендується приймати ширину проступів не менше 0,4 м, висоту підйомів сходинок не більше 0,12 м. Усі сходинки у зовнішніх сходах у межах одного маршу повинні бути однакові за формою в плані, за розмірами ширини проступу і висоти підйому сходинок. Поперечний уклон зовнішніх сходинок повинний бути в межах 1-2 %.

2.10  Сходи повинні дублюватися пандусами, а за необхідності – іншими засобами підйому та відповідати вимогам ДБН В. 2.3-5

2.11  Пристрої і обладнання (поштові скриньки, укриття таксофонів, інформаційні щити, і т.п.), розташовані на стінах будинків, споруд або на окремих конструкціях, а також виступаючі елементи і частини будинків і споруд не повинні скорочувати нормований простір для проходу, а також проїзду і маневрування крісла-коляски.

Об’єкти, нижня крайка яких розташована на висоті від 0,7 до 2,1 м від рівня пішохідного шляху, не повинні виступати за площину вертикальної конструкції більш ніж на 0,1 м, а при їхньому розміщенні на розташованій окремо опорі – не більш 0,3 м. При збільшенні виступаючих розмірів простір під цими об’єктами необхідно виділяти бордюрним каменем, бортиком висотою не менше 0,05 м або огородженнями висотою не менше 0,7 м і т.п.

Таксофони, банкомати й інше спеціалізоване обладнання для людей з вадами зору повинні встановлюватися на горизонтальній площині з застосуванням рифленого покриття або на окремих плитах висотою до 0,04 м, край яких повинний знаходитися від встановленого обладнання на відстані 0,7-0,8 м.

Форми і краї підвісного обладнання повинні бути заокруглені.

2.12    Вхід на територію або ділянку слід обладнувати доступними для інвалідів елементами інформації про об'єкт.

Вхід на ділянку житлового одноквартирного будинку рекомендується обладнувати контрольно-охоронними приладами або пристроями сигналізації, що передають інформацію до житла для людей з вадами зору і дефектами слуху.

2.13 На відкритих індивідуальних автостоянках біля закладів обслуговування слід виділяти не менше 10 % місць (але не менше одного місця) для транспорту інвалідів. Ці місця повинні позначатися знаками, прийнятими в міжнародній практиці.

Місця для особистого автотранспорту інвалідів бажано розміщати поблизу входу, доступного для інвалідів, але не далі 50 м, а при житлових будинках – не далі 100 м. Ширина зони для паркування автомобіля інваліда повинна бути не менше 3,5 м.

Площадки для зупинки спеціалізованих засобів громадського транспорту, що перевозять лише інвалідів, слід передбачити на відстані не далі 100 м від входів у громадські будинки, доступні для МГН.